Традиції Закарпаття
     Закарпаття в різні часи називалося по-різному: Венгерська Русь, Карпатська Русь, Руська Крайна, Підкарпатська Русь, Карпатська Україна, Закарпатська Україна. Здавна регіон був своєрідним мостом між Сходом та Заходом.
     Самобутність культури Закарпаття складають збережені звичаї і традиції русинів-українців, які етнічно поділяються на гуцулів, лемків, бойків. Кожна етнічна група має свою мелодію коломийки, свою техніку вишивання, свою манеру обряду. З ними вживаються звичаї і традиції угорців, німців, словаків, румун, інших народів.
     З давніх-давен на Закарпатті процвітали народні промисли: ткацтво, теслярство, столярство, ложкарство, гончарство,стельмаство, бондарство, плетіння, каменотесний промисел, гутництво, шевство, кушнірство та багато інших. У різноманітті декоративно-ужиткового мистецтва художнє вишивання посідає одне з провідних місць. Багата спадщина вишуканих виробів свідчить про велике значення у суспільстві, побуті та традиціях. Особливу роль вишивка відіграє на святкових і обрядових предметах. У декоративному оформленні інтер’єру житла, у оздобленні народного строю, церковних атрибутів. Орнаменти її генетично пов’язані із символікою та світосприйняттям народу.
     Український народний одяг формувався протягом сторіч. Населення окремих регіонів віддавало перевагу «своїм» кольорам та їх сполученням. Як вважають етнопсихологи, регіонально-зональна символіка кольорів віддзеркалює відповідний тип характеру людей тієї або іншої місцевості. Серед бойків Карпат, сорочки прикрашалися килимовим лінійно-геометричним узором переважно чорного кольору.У Закарпатті — це поєднання багатоколірності, яскравості, що свідчить про пристрасність, темперамент жителів.
     Традиційними були і деякі елементи одягу:черес — шкіряний пояс гуцулів, кептар — хутряна безрукавка верховинців Карпат, гугля — символічний знак буковинців, згарди та запаски — ознака вбрання гуцулок та ін.
     Чоловічі шкіряні пояси — череси — оздоблювалися витисненням на шкірі, мідними ланцюжками, плетінкою із кольорової шкіряної тасьми, до них кріпилися рекітезь — гаманець для грошей, кресало, протичка для люльки, підвішували до «великого ременя» ще й сучак, складний ніж та металевий топірець. На сьогоднішній день переважна більшість населеня Закарпаття, особливо у селах, живуть за обрядовою традицією своїх предків. Тут переплелась і релігійна, і сімейна, і календана обрядовість, а також залишки язичницьких вірувань і переказів.
     Серед лісів, гір, річок та озер надзвичайної краси ви потрапляєте в оазу неповторної національної культури. Туристичні осередки культивують і ревно оберігають свої відмінності. Місцеві жителі з радістю долучають туристів до обрядів, що супроводжують життя людини цілий рік. Потрапивши сюди, ви починає жити як у 19 ст.
     На фоні дивовижної природи, розміреності і спокою височать замки замки ХІІІ ст. в Ужгороді, руїни замку в Хусті, костели в с. Середньому Водяному, Крайниковому, Ужці, Микільський монастир ХVІІІ ст. в Мукачевому, дерев’яні церкви 1428р., єпископський палац 1646р., ратуші та ін. Загальна кількість пам’яток історії, археології, містобудування, монументального мистецтва в області нараховує 674 одиниці.
     Важливі джерела про історію краю, його культуру можна знайти в документах літопису латинською, угорською, німецькою, чеською, словацькою, старослов'янською та іншими мовами.





укр   eng